Нина Матэф,
Israel
После моих долгих поисков и хождения ложными путями Господь Сам нашёл меня, и это была незабываемая встреча Отца и Его блудной дочери.
Прочитано 5517 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Пожалуйста, меня - в приход! Комментарий автора: Свет, ты уж давно в приходе. И даже в балансе :)
Марина
2007-11-24 21:39:24
А ведь действительно, порой мы думаем, глядя на очередного бомжа или пьяницу:"Ну. уж этот совсем пропащий". Но Бог силен поднять любого. И жизнь дает тому примеры. Слава Господу за это! Комментарий автора: Спасибо, Марина, за единомыслие!
Благословений!
Сергей
2007-11-26 13:56:40
Он Сам разделит нас, когда придет,
Кого - налево, а кого - направо;
Нам не судить, нам сеять - нива ждет,
Чтоб выросла на ней Господня слава. Комментарий автора: Сергей, большое спасибо за замечательный экспромт!
Маркевич Алёна
2009-09-05 16:50:44
Слава Господу, что Он силен спасать,порой на наш взгляд самых пропащих.Но мы забываем кем мы были...Спасибо,сестра!
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
