Как-то в университете
Получил студент по репе,
Сказав истину одну -
Ничего я не пойму.
То же самое задолго
Изрекал философ долго -
"Знаю только я одно,
Что не знаю ничего".
Почему же стало стыдно
Нам не знать? Вот что обидно.
Ставят двойки нам подряд,
Коль не дашь ты результат.
На работу не берут,
Ценя знание, не труд.
Превратился мир в всезнаек,
Но летит, куда не знает.
Мы все знаем - вот наш бич,
Потому нам не постичь,
Что не зная, знает птица,
Отчего в полет стремится?
Зачем дерево растет,
Вовремя давая плод?
Знанием полны с лихвой,
Но проблем ведь с головой!
Может, просто нам смириться,
Как хотя бы та же птица?
И сказать - не знаю я,
Бог все знает, а не я!
Может, путь Ему доверить,
И откроются все двери?
И не нужно будет лбом
Прошибать в стене проем?
Но пока на первом месте
Будет "Я", не будем вместе.
Каждый только за себя -
Вот в чем вся наша беда.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
