Зупинюсь. В Новий рік не згадаю,
Не згадаю салютів, вогнів.
Посиджу в тишині, пошукаю:
Чого Бог в тому році учив.
❄️
Пригадаю минулі години.
Розділю з Богом радість на двох.
Зазирну на сердечні вітрини.
Із Христом поведу діалог.
❄️
Своє серце Йому лиш відкрию,
І нічого не буду таїть.
Привітаю Ісуса, як вмію,
Бо це Він Новий рік нам дарить!
❄️
Не шукатиму гучних компаній,
Не спішитиму там, де бенкет.
Облюбую простеньке зібрання.
А найкраще - із Богом дует!
❄️
В ніч оцю я не буду журитись.
І байдуже, що линуть літа.
Головне в руки Бога вручити
Усі дні, все своє майбуття.
❄️
Буду дякувать Богу за ласку,
За спасіння, за вічне життя.
...Як чудово з Тобою, мій Татку!
Хай навіки я буду Твоя.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Публицистика : Выдавая себя за Бога - Николай Николаевич «Да не обольстит вас никто никак: [ибо день тот не] [придет], доколе не придет прежде отступление и не откроется человек греха, сын погибели, противящийся и превозносящийся выше всего, называемого Богом или святынею, так что в храме Божием сядет он, как Бог, выдавая себя за Бога». (2Фесс.2:3-4)